покрапаний
ПОКРА́ПАНИЙ, ПОКРА́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покра́пати 2, 3.
Поклав [Богдан] перед нею її недбало скручені, покрапані парковими дощами конспекти (Гончар, Людина.., 1960, 4);
Ось вона полоще батькову сорочку, покраплену де-не-де незмиваними плямами мазуту (Шиян, Баланда, 1957, 18);
Можна було сісти на молодій, ще не запиленій пилюкою траві, рясно покрапаній наївними жовтенькими квітами (Гончар, Земля.., 1947, 4);
Покраплене ластовинням обличчя хлопчини було зосередженим і серйозним (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)