покраса

ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са.

Далеко майорить.. під ясним сонцем корогва з покрасою (Кос., Новели, 1962, 155);

Просто у камені дикім По-вирубали [тірійці] колони— майбутньої сцени покрасу (Зеров, Вибр., 1966, 233);

Це дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема (Сл. Гр.);

О, не забуду я тих днів на чужині! Чужої й рідної для мене хати.. Уперше там мені суворії питання Перед очима стали без покрас (Л. Укр., І, 1951, 109).

Значення в інших словниках

1. покраса — покра́са іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. покраса — -и, ж., заст. Те саме, що прикраса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покраса — ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить .. під ясним сонцем корогва з покрасою (Г. Косинка); Просто у камені дикім Повирубали [тірійці] колони – майбутньої сцени покрасу (М.  Словник української мови у 20 томах
4. покраса — ПРИКРА́СА (предмет, який прикрашає, оздоблює щось, зокрема доповнення до одягу), ОЗДО́БА, ОЗДО́БЛЕННЯ, УБІР (ВБІР), ПОКРА́СА заст. Смагляві скіф'янки в прикрасах співали біля вечірніх вогнищ своїх, забутих тепер пісень (О.  Словник синонімів української мови
5. покраса — Покраса, -си ж. 1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г. 2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости!...  Словник української мови Грінченка