покращати
ПОКРА́ЩАТИ, аю, аєш, док. Стати кращим; поліпшитися.
[Мавка:] Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались (Л. Укр., III, 1952, 215);
Все в хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого вигляду (Тют., Вир, 1964, 264);
// кому, безос. Стати кращим (перев. про стан здоров’я).
Як же Ви почуваєте тепер себе? Чи помогло Вам пробування в санаторії, чи хоч трохи покращало Вам? (Коцюб., III, 1956, 255);
На четвертий день хлопчикові ніби покращало, і він заснув спокійно: не вередував, не плакав (Коч., Зол. грамота, 1960, 344);
// Стати вродливішим, гарнішим, набути кращого вигляду.
Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев., II, 1956, 230);
Улька ніби підросла, покращала в своєму новому вбранні (Добр., Ол. солдатики, 1961, 70).
Словник української мови (СУМ-11)