покращати
ПОКРА́ЩАТИ, аю, аєш, док.
Стати кращим; поліпшитися.
[Мавка:] Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались (Леся Українка);
Все в хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого вигляду (Григорій Тютюнник);
// кому, безос. Стати кращим (перев. про стан здоров'я).
Як же Ви почуваєте тепер себе? Чи помогло Вам пробування в санаторії, чи хоч трохи покращало Вам? (М. Коцюбинський);
На четвертий день хлопчикові ніби покращало, і він заснув спокійно: не вередував, не плакав (І. Кочерга);
// Стати вродливішим, гарнішим, набути кращого вигляду.
Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (І. Нечуй-Левицький);
Улька ніби підросла, покращала в своєму новому вбранні (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)