покріплюватися
ПОКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. покріпля́ться; док., розм.
1. Те саме, що підкрі́плюватися.
Сенько, ще в одежі дурноватого [дурнуватого] Прокопа, покріплявся хлібом (Фр., VIII, 1952, 316);
Пошукай-но чого смачненького з’їсти. Сама покріпишся, та й я коло тебе (Свидн., Люборацькі, 1955, 59).
2. Те саме, що змі́цнюватися.
На Україні, в Кам’янці, де Пушкін не раз гостював і бував учасником сміливих розмов майбутніх декабристів, цей [волелюбний] дух іще покріпився (Рильський, III, 1955, 181).
Словник української мови (СУМ-11)