покумання

ПОКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покума́тися.

Христя ж дивилася на покумання, як на зв’язок довічного товариства з Галею (Мирний, II, 1954, 256).

Значення в інших словниках

1. покумання — покума́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. покумання — -я, с., розм. Дія за знач. покуматися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покумання — ПОКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покума́тися. Христя ж дивилася на покумання, як на зв'язок довічного товариства з Галею (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. покумання — Покума́ння, -ня с. Вступленіе въ отношенія кумовьевъ. Покумання... з Галею. Мир. ХРВ. 353.  Словник української мови Грінченка