покуматися

ПОКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОКУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. покумля́ться; док., з ким і без додатка. Стати кумами.

Покумався бідний селянин з багатим (Україна.., І, 1960, 48);

А тобі хотілося з паном яким покуматись? — не то в жарту [жарт], не то з докором спитав Яків (Мирний, IV, 1955, 67);

Покумались вони років вісімнадцять тому (Ряб., Золототисячник, 1948, 45);

— Найбільші вороги — сусіди ваші навколо — вже й покумились, й посваталися (Л. Янов., І, 1959, 83).

Значення в інших словниках

1. покуматися — покума́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покуматися — -аюся, -аєшся і покумитися, -млюся, -мишся; мн. покумляться; док., з ким і без додатка. Стати кумами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покуматися — ПОКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОКУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. покумля́ться; док., з ким і без дод. Стати кумами. Покумався бідний селянин з багатим (з казки); А тобі хотілося з паном яким покуматись?...  Словник української мови у 20 томах
4. покуматися — Покуматися, -маюся, -єшся гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.  Словник української мови Грінченка