покумекати
ПОКУМЕ́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Розібратися в чому-небудь.
А з другого боку ж — і злидні насідають.. От тут тобі й покумекай (Вишня, І, 1956, 113).
2. Міркувати, думати якийсь час.
— Чого ж ти сваришся, голубе? Сідай, кажу, покумекаємо… (Минко, Вибр., 1952, 319).
Словник української мови (СУМ-11)