покірний

ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний.

А вже він такий був покірний та слухняний — що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (Стор., І, 1957, 36);

Покірне телятко дві матки ссе (Укр.. присл.., 1955, 237);

// кому. Який виконує волю кого-небудь, слухається когось.

— Я буду тобі покірна, поважатиму тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 351);

// чому. Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний.

За селом над свіжою ямою стоїть, покірна долі, тиха й добра Федорченкова мати (Довж., І, 1958, 57);

// Власт. слухняному, поступливому.

Покірна вдача;

// Який виражає покору.

Стрічаюсь з її очима. Такі покірні, благаючі і невинні! (Коцюб., II, 1955, 420);

// поет. Який легко піддається дії кого-, чого-небудь.

Дай тоді швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси (Щог., Поезії, 1958, 220);

// поет. Підвладний людині.

Моя Батьківщина — удар молотка І руль тракториста невтомний, І скелі розбиті, й покірна ріка, Комбайни і домни (Рильський, І, 1956, 166);

Закрутила турбіни в бурун нашій волі покірна вода (Сос., І, 1957, 491).

Значення в інших словниках

1. покірний — тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави (за воду); і (й) води (водою) не замутить; хоч у вухо бгай кого: свічки можна сукати з кого; хоч свічки ліпи з кого; на голові воду носить і не хлюпне; похиле дерево. Присмирів відтоді Віктор.  Словник фразеологічних синонімів
2. покірний — Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений.  Словник синонімів Караванського
3. покірний — I безвідказний, безвідмовний, безголосий, беззаперечний, безконфліктний, безмовний, безпереч, безсловесний, безсуперечний, богобоязливий, боязкий, боязливий, догідливий, запобігливий, згідливий, зговірливий, згодливий, ісусик, компромісливий, лагідний...  Словник синонімів Вусика
4. покірний — -а, -е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. || кому. Який виконує волю кого-небудь, слухається когось. || чому. Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний. || Власт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. покірний — покі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
6. покірний — ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. А вже він такий був покірний та слухняний – що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (О.  Словник української мови у 20 томах
7. покірний — ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов).  Фразеологічний словник української мови
8. покірний — Покі́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)