покірний
ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний.
А вже він такий був покірний та слухняний — що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (Стор., І, 1957, 36);
Покірне телятко дві матки ссе (Укр.. присл.., 1955, 237);
// кому. Який виконує волю кого-небудь, слухається когось.
— Я буду тобі покірна, поважатиму тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 351);
// чому. Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний.
За селом над свіжою ямою стоїть, покірна долі, тиха й добра Федорченкова мати (Довж., І, 1958, 57);
// Власт. слухняному, поступливому.
Покірна вдача;
// Який виражає покору.
Стрічаюсь з її очима. Такі покірні, благаючі і невинні! (Коцюб., II, 1955, 420);
// поет. Який легко піддається дії кого-, чого-небудь.
Дай тоді швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси (Щог., Поезії, 1958, 220);
// поет. Підвладний людині.
Моя Батьківщина — удар молотка І руль тракториста невтомний, І скелі розбиті, й покірна ріка, Комбайни і домни (Рильський, І, 1956, 166);
Закрутила турбіни в бурун нашій волі покірна вода (Сос., І, 1957, 491).
Значення в інших словниках
- покірний — тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави (за воду); і (й) води (водою) не замутить; хоч у вухо бгай кого: свічки можна сукати з кого; хоч свічки ліпи з кого; на голові воду носить і не хлюпне; похиле дерево. Присмирів відтоді Віктор. Словник фразеологічних синонімів
- покірний — Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений. Словник синонімів Караванського
- покірний — I безвідказний, безвідмовний, безголосий, беззаперечний, безконфліктний, безмовний, безпереч, безсловесний, безсуперечний, богобоязливий, боязкий, боязливий, догідливий, запобігливий, згідливий, зговірливий, згодливий, ісусик, компромісливий, лагідний... Словник синонімів Вусика
- покірний — -а, -е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. || кому. Який виконує волю кого-небудь, слухається когось. || чому. Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний. || Власт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покірний — покі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- покірний — ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. А вже він такий був покірний та слухняний – що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (О. Словник української мови у 20 томах
- покірний — ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов). Фразеологічний словник української мови
- покірний — Покі́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)