1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покірний

покі́рний

-а, -е.

Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний.

|| кому. Який виконує волю кого-небудь, слухається когось.

|| чому. Який не може чинити опір чому-небудь, нездатний перебороти щось; підвладний.

|| Власт. слухняному, поступливому. Покірна вдача.

|| Який виражає покору.

|| поет. Який легко піддається дії кого-, чого-небудь.

|| поет. Підвладний людині.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покірний — тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави (за воду); і (й) води (водою) не замутить; хоч у вухо бгай кого: свічки можна сукати з кого; хоч свічки ліпи з кого; на голові воду носить і не хлюпне; похиле дерево. Присмирів відтоді Віктор. Словник фразеологічних синонімів
  2. покірний — Неремсти вий, смиренний, (в усім) слухняний, п. шовковий; (слуга) уклінний; (річку) упокорений. Словник синонімів Караванського
  3. покірний — I безвідказний, безвідмовний, безголосий, беззаперечний, безконфліктний, безмовний, безпереч, безсловесний, безсуперечний, богобоязливий, боязкий, боязливий, догідливий, запобігливий, згідливий, зговірливий, згодливий, ісусик, компромісливий, лагідний... Словник синонімів Вусика
  4. покірний — покі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. покірний — ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. А вже він такий був покірний та слухняний – що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (О. Словник української мови у 20 томах
  6. покірний — ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов). Фразеологічний словник української мови
  7. покірний — Покі́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. покірний — ПОКІ́РНИЙ, а, е. Який завжди підкоряється, не суперечить, поступається в усьому; слухняний. А вже він такий був покірний та слухняний — що б йому жінка не звеліла, чи воно до ладу, чи ні, то так саме й зробить (Стор. Словник української мови в 11 томах