поладити

ПОЛА́ДИТИ, джу, диш, перех. і неперех. Док. до ла́дити.

[Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (Вас., III, 1960, 34);

— А щодо згоди, то правду кажеш, Васильку, зятю мій дорогий: відколи світ світом, ще такого не було, щоб українець з росіянином поладити не могли! (Вільде, На порозі, 1955, 250);

— Не турбуйтесь, отамане, барабан поладимо!.. Як новий буде (Баш, Надія, 1960, 245).

Значення в інших словниках

1. поладити — -джу, -диш, перех. і неперех. Док. до ладити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поладити — пола́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. поладити — ПОЛА́ДИТИ, джу, диш, що і без прям. дод. Док. до ла́дити. [Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (С.  Словник української мови у 20 томах
4. поладити — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. поладити — Пола́дити, -джу, -диш гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. І. 6.  Словник української мови Грінченка