полакомитися

ПОЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. пола́комляться; розм.

1. Док. до ла́комитися.

Запалює [Остап] одну цигарку, потім другу — адже цілу зміну не палив, треба полакомитись досхочу (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 72);

— Полакомивсь я на проценти, продав Корови, дав грошей три сотки (Фр., X, 1954, 233);

А тепер, скарав би його бог, полакомився на багацькі скрині! (Вільде, Сестри.., 1958, 163).

2. док., на кого і без додатка, рідко. Те саме, що захопи́тися 2.

Не знаю вже, як вам сказати — чи молода вона була, ся ковалиха, чи стара; але здається — молода й гарна: інакше не полакомився б король (Мак., Вибр., 1954, 194);

Кожна з них [сестер] досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка.. Навіть Слава з своїми монгольськими вилицями і широким ротом знайде дурня, який полакомиться на неї (Вільде, Сестри.., 1958, 104).

Значення в інших словниках

1. полакомитися — пола́комитися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. полакомитися — ПОЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. пола́комляться; розм. 1. Док. до ла́комитися. Запалює [Остап] одну цигарку, потім другу – адже цілу зміну не палив, треба полакомитись досхочу (М.  Словник української мови у 20 томах
3. полакомитися — ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯ рідше, ПОЛА́КОМИТИСЯ розм., ПОСМАКУВА́ТИ розм., ПОСОЛОДЦЮВА́ТИ діал. — Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти.  Словник синонімів української мови