полаятися
ПОЛА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. з ким, між ким і без додатка. Док. до ла́ятися.
Знов обійшов [Саїд Алі] установи, де слід і полаявся в міру… (Ле, Міжгір’я, 1953, 21);
Полаялись за масляні вишкварки (Номис, 1864, № 3513);
Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Мирний, III, 1954, 32);
— Хведір полаявся з матір’ю і оженивсь на дочці нашого сусіди (Стор., І, 1957, 91);
Ганна сторопіла, бо ще не бачила свого чоловіка таким несамовитим. Видно, полаявся з кимось (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 5).
2. Лаятися якийсь час.
Посердився старий, полаявся та нічого не вдієш, — прийняв [дочку] з зятем до себе (Мирний, III, 1954, 211);
Часом дівчина переконувала себе, що нічого страшного не буде, полається пані графиня, погримає, може, й заміриться ціпком, але ж не з’їсть її… (Донч., III, 1956, 63).
Словник української мови (СУМ-11)