полеститися
ПОЛЕСТИ́ТИСЯ, ещу́ся, ести́шся, док., на кого— що, чим. Те саме, що пола́ститися.
— Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів бідної дівчини полестився! (Мирний, III, 1954, 94);
Проклинав [Софрон] сам себе за те, як легкодухо полестився на звабну казку, що у цій клятій Америці золото на землі розкладено (Рибак, Час.., 1960, 91).
Словник української мови (СУМ-11)