полонинка

ПОЛОНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до полони́на.

Ой піду я в полонинку білі вівці пасти (Коломийки, 1969, 58);

Яка ж тота полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. (Коцюб., II, 1955, 320);

От і полонинка ся. Аж сміється, зелена (Хотк., II, 1966, 138).

Значення в інших словниках

1. полонинка — див. пасовисько  Словник синонімів Вусика
2. полонинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до полонина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полонинка — полони́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. полонинка — ПОЛОНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до полони́на. Ой піду я в полонинку білі вівці пасти (з народної пісні); Яка ж тота полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. (М. Коцюбинський); От і полонинка ся. Аж сміється, зелена (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
5. полонинка — Полони́нка, -ки ж. 1) ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. І. 229. 2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини. Шух. І. 197. 3) раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.  Словник української мови Грінченка