полонина
ПОЛОНИ́НА, и, ж. Безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу.
В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали, В глибоких думах жвачку жвали, — Пастух дрімав у холодку в ялині (Фр., XIII, 1954, 170);
Степан.. чув,.. як дзвенить близько між скелями потік, як реве десь на полонинах худоба (Скл., Карпати, II, 1954, 18);
*Образно. Над ними [горами] розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки (Коцюб., II, 1955, 330).
Словник української мови (СУМ-11)