полонізація

ПОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Дія і стан за знач. полонізува́ти і полонізува́тися.

Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію та латинщення [латинізацію] русинів, грається єзуїтськими комітетами (Н.-Лев., II, 1956, 393);

Частина її [«ходачкової шляхти»] внаслідок давньої полонізації краю закидала між собою по-польськи і навіть сповідувала католицьку віру (Рильський, Веч. розмови, 1964, 65);

Боротьба проти соціального гніту та проти полонізації на Україні і в Білорусії [у 2 пол. XVI ст.] зумовила розвиток національно-культурного руху, який знайшов своє відбиття і в літературі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 61).

Значення в інших словниках

1. полонізація — -ї, ж. Дія і стан за знач. полонізувати і полонізуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полонізація — полоніза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. полонізація — ПОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Дія і стан за знач. полонізува́ти і полонізува́тися. Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію та латинщення [латинізацію] русинів, грається єзуїтськими комітетами (І.  Словник української мови у 20 томах