полонізація
ПОЛОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
Дія і стан за знач. полонізува́ти і полонізува́тися.
Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію та латинщення [латинізацію] русинів, грається єзуїтськими комітетами (І. Нечуй-Левицький);
Частина її [“ходачкової шляхти”] внаслідок давньої полонізації краю закидала між собою по-польськи і навіть сповідувала католицьку віру (М. Рильський);
Боротьба проти соціального гніту та проти полонізації на Україні і в Білорусії [у 2 пол. XVI ст.] зумовила розвиток національно-культурного руху, який знайшов своє відбиття і в літературі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)