полотняний
ПОЛОТНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до полотно́ 1.
Мати закутала грубим полотняним шматком маля і поклала до колиски (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183);
На середньому етапі трипілля.. часто зустрічаються посудини з відбитками тканин полотняного і репсового плетення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 62);
// Пошитий, вигот. з полотна.
Засмажений, м’язистий, в полотняній широкій сорочці він таки скидався тепер на доброго дядька (Вас., II, 1959, 159);
Ось скрипнули сінешні двері, і на порозі в полотняній білизні і кожусі наопашки з’являється сам.. Гнат (Стельмах, І, 1962, 70);
Вітер напинав полотняні вітрила (Донч., Ю. Васюта, 1950, 193).
Полотня́не місте́чко; Полотня́ний та́бір — містечко, табір, що складаються з наметів.
Містечко полотняне — Палатки на стерні — Мов стайка голубина, Біліє вдалині (Нагн., Вибр., 1957, 127);
Я живу серед густого лісу, В полотнянім таборі — намет (Криж., Срібне весілля, 1957, 91).
Словник української мови (СУМ-11)