полупати
ПОЛУ́ПАТИ, аю, аєш, док., фам. Лупати якийсь час.
Івась, полупавши очима і поскрібши у потилиці, знову ліг і зразу заснув (Мирний, IV, 1955, 22).
ПОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Поколоти, порубати.
[Юлія:] Я тобі принесу зараз одну колодку, та полупай, коли вже так наперся! (Фр., IX, 1952, 154).
Словник української мови (СУМ-11)