полуплений

ПОЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який полупився (у 1 знач.).

То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця, засмаженим і полупленим на сонці лицем (Вас., І, 1959, 149);

Ми рушили до крамнички, яку тут чомусь звали «Голубим Дунаєм», хоч вона була й зовсім не голуба, а зелена та ще й полуплена (Збан., Мор. чайка, 1959, 179).

Значення в інших словниках

1. полуплений — -а, -е, розм. Який полупився (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полуплений — полу́плений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. полуплений — ПОЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який полупився (у 1 знач.). То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця, засмаженим і полупленим на сонці лицем (С.  Словник української мови у 20 томах