1. Словник української мови в 11 томах

полуплений

ПОЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який полупився (у 1 знач.).

То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця, засмаженим і полупленим на сонці лицем (Вас., І, 1959, 149);

Ми рушили до крамнички, яку тут чомусь звали «Голубим Дунаєм», хоч вона була й зовсім не голуба, а зелена та ще й полуплена (Збан., Мор. чайка, 1959, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полуплений — -а, -е, розм. Який полупився (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полуплений — полу́плений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. полуплений — ПОЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який полупився (у 1 знач.). То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця, засмаженим і полупленим на сонці лицем (С. Словник української мови у 20 томах