поляпувати
ПОЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Ляпати злегка або час від часу.
Вона [Емене́] бігла вгору, поляпуючи капцями по каменистій дорозі (Коцюб., І, 1955, 291);
Деякі з них [дівчат-біженок].. підходили до Черниша і Брянського, невимушено оглядали з ніг до голови їхнє обмундирування і ласкаво поляпували юнаків-офіцерів по щоках (Гончар, III, 1959, 93).
Словник української мови (СУМ-11)