поліпити
ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., перех.
1. Зліпити все або багато чого-небудь.
Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (Н.-Лев., І, 1956, 320).
2. Приліпити все або багато чогось до чого-небудь; поприліплювати.
Наші хлопці не співають, бо зубів не мають, Треба глини замісити, зуби поліпити (Коломийки, 1969, 100);
Вона незчулася, як поліпила до одного ставника трохи не всі свічечки, одна одним тільки і зосталася у її руках (Мирний, III, 1954, 319).
3. Позаліплювати, обліпити чим-небудь все або багато чогось.
Сир їли — зуби поліпили (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)