поліпшати
ПОЛІ́ПШАТИ, ає, док. Стати кращим якістю, властивістю і т. ін.; покращати.
Дороги тепер поліпшали;
// Стати вродливішим.
Дівчина поліпшала на обличчі;
// Стати більш задовільним; поліпшитися.
Дядькове здоров’я поліпшало трохи, він почав лекції знову (Л. Укр., V, 1956, 173);
Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 328);
// безос. , кому. Хто-небудь відчув себе краще.
Правда, відколи вони оселились в Італії, чоловікові значно поліпшало (Л. Укр., V, 1956, 387).
Словник української мови (СУМ-11)