поліруючий
ПОЛІРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до полірува́ти;
// У знач. прикм.
Лаки і фарби, мийні.. порошки, поліруючі пасти та інші синтетичні матеріали міцно увійшли в побут радянської людини (Роб. газ., 13. IX 1966, 3).
Словник української мови (СУМ-11)