полісовщик

ПОЛІСО́ВЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що лісни́чий.

Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, — Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Рильський, III, 1961, 168).

Значення в інших словниках

1. полісовщик — полісо́вщик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. полісовщик — ПОЛІСО́ВЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що лісни́чий. Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. полісовщик — ЛІСНИ́ЧИЙ (службовець лісництва, а також завідуючий ним), ПОЛІСО́ВЩИК рідко, ГА́ЙНИК діал. Івана призначили помічником лісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу: встане вранці та й у ліс (М.  Словник синонімів української мови