полісовщик
ПОЛІСО́ВЩИК, а, ч., рідко.
Те саме, що лісни́чий.
Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)