померанець
ПОМЕРА́НЕЦЬ, нця, ч. Те саме, що помара́нча.
Конду поховали в зеленім садочку, Під померанцем, в темнім холодочку (Метл. і Кост., Тв., 1906, 56);
Запахло миртами, цвітом померанців (Н.-Лев., III, 1956, 313);
В темнім лісі померанці світять золотом червоним, а оливи кучеряві сріблом криють всі левади (Л. Укр., І, 1951, 396);
*У порівн. Він вискакує з рівчака. Пофарбовані.. ноги жовтогарячі, як померанці (Донч., II, 1956, 305).
Словник української мови (СУМ-11)