померанець
ПОМЕРА́НЕЦЬ, нця, ч.
1. Вічнозелене субтропічне дерево родини рутових, що використовується як підщепа для цитрусових культур, а з листків і квіток його добувають ефірну олію.
Конду поховали в зеленім садочку, Під померанцем, в темнім холодочку (А. Метлинський);
Запахло миртами, цвітом померанців (І. Нечуй-Левицький);
В темнім лісі померанці світять золотом червоним, а оливи кучеряві сріблом криють всі левади (Леся Українка).
2. Плід цього дерева жовтогарячого кольору з товстою гіркою шкіркою і гіркувато-кислим м'якушем.
* У порівн. Він вискакує з рівчака. Пофарбовані .. ноги жовтогарячі, як померанці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)