помережати

ПОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою.

— Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б як-небудь та й годі! (Мирний, І, 1949, 360).

2. Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь візерунками, надавши йому гарного нарядного вигляду.

Оцей [чумак], що так за димом пильно стежить, Киває головою та мовчить, — Великий майстер ярма помережать (Рильський, II, 1946, 12).

3. перен. Густо вкрити яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мереживо.

Греблі з тарасу помережили річку, неначе чорними шнурками або стяжками (Н.-Лев., І, 1956, 51);

Перехресними рядками зелених сходів помережила землю ярина (Жур., Вел. розмова, 1955, 87);

Мороз холодні вікна помережив (Рильський, І, 1960, 170);

// Вкрити великою кількістю позначок, поміток, значків і т. ін.

Значення в інших словниках

1. помережати — помере́жати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помережати — -аю, -аєш і помережити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою. 2》 Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь візерунками, надавши йому гарного чепурного вигляду. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помережати — ПОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.,що. 1. Оздобити що-небудь мережкою або вишивкою. – Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережила б як-небудь та й годі! (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. помережати — ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док.  Словник синонімів української мови
5. помережати — Помережати, -жаю, -єш и поморе́жити, -жу, -жиш гл. 1) Вышить ажурно. 2) Изукрасить узорами (рѣзьбой, рисованьемъ, вышивкой). Наші чоботи... шовком помережено. Мет. 186. 3) Испещрить. Греблі з тарасу помережили річку наче чорними шнурками. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка