поминатися
ПОМИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Пас. до помина́ти¹ 3.
— Ох, моя матінко! снився мені батенько! — Цур йому, доненько! поминаться хоче (Номис, 1864, № 12812).
2. діал. Домагатися.
Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (Нар. лірика, 1956, 96).
Словник української мови (СУМ-11)