помокрілий

ПОМОКРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помокрі́ти;

// У знач. прикм.

Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу,.. довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Мирний, III, 1954, 11).

Значення в інших словниках

1. помокрілий — помокрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. помокрілий — [помоукр’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. помокрілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до помокріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помокрілий — ПОМОКРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до помокрі́ти; // у знач. прикм. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, .. довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. помокрілий — Помокрілий, -а, -е Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Мир. Пов. І. 115.  Словник української мови Грінченка