поморочити

ПОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.

♦ Поморо́чити го́лову кому — те саме, що Го́лову моро́чити якийсь час ( див. моро́чити).

[Xрапко:] А помороч голову, поки й в уставі знайдеш [статтю закону]; та ще попотверди, щоб запам’ятати й не помилитися (Мирний, V, 1955, 125);

— Тут [у підручнику] усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (Вас., І, 1959, 66).

Значення в інших словниках

1. поморочити — поморо́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поморочити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморочити — ПОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, розм. Морочити якийсь час. Поморочила мене бухгалтер, поки прийняла звіт. ◇ (1) Поморо́чити го́лову (д) див. моро́чити.  Словник української мови у 20 томах
4. поморочити — моро́чити го́лову. 1. чим, над чим і без додатка, часто зі сл. собі, свою. Розмірковувати, роздумувати над чим-небудь, намагаючись розібратися в чомусь, з’ясувати, зрозуміти щось.  Фразеологічний словник української мови
5. поморочити — Поморочити, -чу, -чиш гл. 1) Нѣкоторое время морочити. 2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).  Словник української мови Грінченка