поморочити

ПОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, розм.

Морочити якийсь час.

Поморочила мене бухгалтер, поки прийняла звіт.

◇ (1) Поморо́чити го́лову (д) див. моро́чити.

Значення в інших словниках

1. поморочити — поморо́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поморочити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморочити — моро́чити го́лову. 1. чим, над чим і без додатка, часто зі сл. собі, свою. Розмірковувати, роздумувати над чим-небудь, намагаючись розібратися в чомусь, з’ясувати, зрозуміти щось.  Фразеологічний словник української мови
4. поморочити — ПОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час. ♦ Поморо́чити го́лову кому — те саме, що Го́лову моро́чити якийсь час ( див. моро́чити).  Словник української мови в 11 томах
5. поморочити — Поморочити, -чу, -чиш гл. 1) Нѣкоторое время морочити. 2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).  Словник української мови Грінченка