помудрувати
ПОМУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. над чим і без додатка. Напружено обдумувати що-небудь якийсь час.
Над новою думкою, яка так схвилювала Леоніда Івановича, все одно помудрувати доведеться (Собко, Срібний корабель, 1961, 228);
В годину дозвілля приємно помудрувати над кросвордом (Літ. Укр., 18.VI 1965, 4).
2. Те саме, що схитрува́ти.
Ригорович захотів помудрувати і, щоб з першої пори загнуздати пана сотника по-своєму, щоб не дуже бришкав проти писаря, написав по-своєму (Кв.-Осн., II, 1956, 221).
Словник української мови (СУМ-11)