поміркуватися

ПОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркува́ти 3.

Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купує землю (Коцюб., І, 1955, 107).

Значення в інших словниках

1. поміркуватися — поміркува́тися дієслово доконаного виду поміркувати розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. поміркуватися — -уюся, -уєшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркувати 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поміркуватися — ПОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркува́ти 3. Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купує землю (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. поміркуватися — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док.  Словник синонімів української мови
5. поміркуватися — Поміркуватися, -куюся, -єшся гл. 1) Подумать, поразмыслить. Драг. 244. Вернися, дочко, вернись, поміркуймося. Чуб. V. 906. Оттак сердега наш Рябко поміркувавсь, та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83).  Словник української мови Грінченка