пом’якшати

ПОМ’Я́КШАТИ, аю, аєш, док.

1. Стати м’якшим, утратити твердість.

Вова віддав перевагу перестиглій шипшині, що пом’якшала після приморозку (Трубл., І, 1955, 108);

— Кам’яну голову хоч об мур товчи — не пом’якшає (Тют., Вир, 1964, 430).

2. перен. Стати менш суворим, поступливішим, добрішим.

То, бувало, і сердитий прийде: тільки поїв — уже й пом’якшав (Мирний, III, 1954, 55);

Побачивши, що ми притягли корм для кіз та кролів, бабуся враз пом’якшала (Збан., Мор. чайка, 1959, 40);

// Стати лагіднішим, привітнішим.

Голос його пом’якшав і з-під крислатих, лютих брів глянули добрячі, ласкаві очі (Смолич, День.., 1950, 190);

Обличчя його одразу пом’якшало, очі потепліли (Кучер, Голод, 1961, 81);

// Піддатися якому-небудь впливові.

— Ми посадимо їх [дівчат] спершу у холодну.. Яка б уперта не була, як поповодять так до півночі, — пом’якшає! (Вас., IV, 1960, 27).

3. Стати помірнішим (про погоду, клімат і т. ін.).

На той час мороз пом’якшав, але дув чотирибальний вітер (Трубл., Лахтак, 1953, 111).

4. перен. Стати приємнішим для ока, слуху; стати менш різким.

Пом’якшали кольори фарб.

Словник української мови (СУМ-11)