пом’якшений
ПОМ’Я́КШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пом’якши́ти.
Вгорі над головами прошелестів важкий фугас і глухо вибухнув десь за горбами. Легкий, пом’якшений віддаллю струс повітря, і… все одразу стало на місце. Сон відлетів, думки знову стали гострими та чіткими (Коз., Гарячі руки, 1960, 147);
На горищі — пітьма, пом’якшена примарним сяйвом, що ллється з щілин (Речм., Весн. грози, 1961, 4);
Освітлення може бути.. пом’якшеним, коли світна точка закрита напівпрозорим екраном (Довідник фот., 1959, 65).
2. у знач. прикм. Пройнятий доброзичливістю; лагідний.
Вовк же пом’якшеним тоном запитав, чи не бачили, чи не чули чого (Трубл., І, 1955, 45).
Пом’я́кшена вода́ — вода, що позбавлена вапнистих солей і легко розчиняє мило.
Нові миючі засоби.. порівняно з жировими маслами мають багато переваг: вони не потребують пом’якшеної води (Наука.., 8, 1958, 11).
∆ Пом’я́кшені при́голосні — приголосні, які вимовляються з додатковим піднесенням середньої частини спинки язика до твердого піднебіння.
До третьої відміни належать усі іменники жіночого роду з кінцевим твердим чи пом’якшеним приголосним (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 428).
Словник української мови (СУМ-11)