понавозити

ПОНАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех. Привезти одного за одним або групами багатьох, одне за одним або частинами багато чого-небудь.

І чого то туди не понаносили або не понавозили? Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій (Кв.-Осн., II, 1956, 12);

Гості, знайомі з хазяйською сім’єю, понавозили з собою незнайомих і тут тільки перший раз знайомили їх (Н.-Лев., І, 1956, 143);

— А в кого є чим, понавозили дерева, двори позавалювали (Головко, II, 1957, 497).

Значення в інших словниках

1. понавозити — понаво́зити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понавозити — -ожу, -озиш, док., перех. Привезти одного за одним або групами багатьох, одне за одним або частинами багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понавозити — ПОНАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., кого, що. Привезти одного за одним або групами багатьох, одне за одним або частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили або не понавозили? Таки такий ярмарок, що неначе у Харкові об пречистій (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. понавозити — Понавозити, -жу, -зиш гл. Навезти (во множествѣ). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба. Кв.  Словник української мови Грінченка