понадстроково
ПОНАДСТРОКО́ВО. Присл. до понадстроко́ви́й.
Він.. дослужився до найвищого, до чого селянин може дослужитись, до фельдфебеля, і залишився в армії понадстроково (Гжицький, У світ.., 1960, 121);
Юнакові запропонували залишитись служити понадстроково, але запах землі, журба за полем кликали додому (Хлібороб Укр., 11, 1968, 13).
Словник української мови (СУМ-11)