поналітати

ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док.

1. Прилетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.).

Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап’ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (Стор., І, 1957, 65);

Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори (Коп., Як вони.., 1948, 100);

*Образно. Я світло погасив, дрімаю в самотині. Аж чую — в хату ось поналітали Сумні, таємні, як мара, нічнії тіні І в головах у мене поставали (Манж., Тв., 1955, 140).

2. Осідаючи, нагромадитися у великій кількості (про пил, пух і т. ін.).

— Доцю! Помий ікони. Протри святителям очі.. Та й на вуха, і на брови он якої пилюги поналітало! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 85).

Значення в інших словниках

1. поналітати — поналіта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поналітати — -ає, док. 1》 Прилетіти куди-небудь (про велику кількість птахів, метеликів і т. ін.). 2》 Осідаючи, нагромадитись у великій кількості (про пил, пух і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поналітати — ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док. 1. Налетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.). Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (О. Стороженко); Голодують пташки.  Словник української мови у 20 томах
4. поналітати — Поналіта́ти, -та́ємо, -єте гл. Налетѣть (во множествѣ). Відкіля це оси до нас поналітали? Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка