поналітати
ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док.
1. Прилетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.).
Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап’ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (Стор., І, 1957, 65);
Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори (Коп., Як вони.., 1948, 100);
*Образно. Я світло погасив, дрімаю в самотині. Аж чую — в хату ось поналітали Сумні, таємні, як мара, нічнії тіні І в головах у мене поставали (Манж., Тв., 1955, 140).
2. Осідаючи, нагромадитися у великій кількості (про пил, пух і т. ін.).
— Доцю! Помий ікони. Протри святителям очі.. Та й на вуха, і на брови он якої пилюги поналітало! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поналітати — поналіта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поналітати — -ає, док. 1》 Прилетіти куди-небудь (про велику кількість птахів, метеликів і т. ін.). 2》 Осідаючи, нагромадитись у великій кількості (про пил, пух і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поналітати — ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док. 1. Налетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.). Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (О. Стороженко); Голодують пташки. Словник української мови у 20 томах
- поналітати — Поналіта́ти, -та́ємо, -єте гл. Налетѣть (во множествѣ). Відкіля це оси до нас поналітали? Кіевск. у. Словник української мови Грінченка