поналітати
ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док.
1. Налетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.).
Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (О. Стороженко);
Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори (О. Копиленко);
* Образно. Я світло погасив, дрімаю в самотині. Аж чую – в хату ось поналітали Сумні, таємні, як мара, нічнії тіні І в головах у мене поставали (І. Манжура).
2. Осідаючи, нагромадитися у великій кількості (про пил, пух і т. ін.).
– Доцю! Помий ікони. Протри святителям очі .. Та й на вуха, і на брови он якої пилюги поналітало! (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поналітати — поналіта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поналітати — -ає, док. 1》 Прилетіти куди-небудь (про велику кількість птахів, метеликів і т. ін.). 2》 Осідаючи, нагромадитись у великій кількості (про пил, пух і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поналітати — ПОНАЛІТА́ТИ, а́є, док. 1. Прилетіти куди-небудь (про багато птахів, метеликів і т. ін.). Підійде до неї [жінки] дика коза, от вона надоїть молочка та й нап’ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок (Стор., І, 1957, 65); Голодують пташки. Словник української мови в 11 томах
- поналітати — Поналіта́ти, -та́ємо, -єте гл. Налетѣть (во множествѣ). Відкіля це оси до нас поналітали? Кіевск. у. Словник української мови Грінченка