понатикати

ПОНАТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Нати́кати багато чого-небудь, у багатьох місцях.

В темну-темну ніч спустять їх [човни] у рів на воду ще й позв’язують; і не тілько на човнах, а й на стіні понатикають свічок… огню-огню кругом, мов пожежа (Мирний, IV, 1955, 15);

Родичі з села посплітають вінки з жоржин і циній, понатикують туди рож (Вільде, Сестри.., 1958, 107);

// розм. Посадити багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Всього потроху посіяли: кукурудзи, трішки пшениці, навіть бавовни. А Настя — та ще й квасолі понатикала (М. Ол., Чуєш.., 1959, 11).

ПОНАТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Наткнути багато чого-небудь на щось; понастромлювати.

ПОНАТИКА́ТИ³, а́ю, а́єш, док., перех. Наткати багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. понатикати — понатика́ти 1 дієслово доконаного виду натикати багато чогось; посадити багато понатика́ти 2 дієслово доконаного виду понастромлювати понатика́ти 3 дієслово доконаного виду наткати багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. понатикати — I -аю, -аєш і понатикувати, -ую, -уєш, док., перех. Натикати багато чого-небудь, у багатьох місцях. || розм. Посадити багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -аю, -аєш, док., перех. Наткнути багато чого-небудь на щось; понастромлювати. III -аю, -аєш, док., перех. Наткати багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понатикати — ПОНАТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОНАТИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., що. Нати́кати багато чого-небудь, у багатьох місцях. В темну-темну ніч спустять їх [човни] у рів на воду ще й позв'язують; і не тілько на човнах, а й на стіні понатикають свічок...  Словник української мови у 20 томах
4. понатикати — Понатика́ти, -ка́ю, -ка́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. понатикати — Понатика́ти, -ка́ю, -єш гл. То-же, что и натикати, наткати, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка