понижений
ПОНИ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пони́зити.
Писар війська Запорозького уже був понижений до чигиринського сотника (Панч, Гомон. Україна, 1954, 12).
2. у знач. прикм. Нижчий від звичайного.
Поблизу морів вони [солонці] розташовуються на приморських понижених рівнинах (Наука.., 11, 1956, 24);
// Нижчий від нормального.
Це була сукня з прямим просторим ліфом, похилими плечами, пониженою талією та укороченою до колін спідницею (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 162);
Овочі і фрукти значно краще себе почувають в атмосфері не із звичайним, а з пониженим вмістом кисню (Веч. Київ, 8.Х 1968, 4);
Гречку треба сіяти у ранні строки, а в роки з пониженою температурою повітря доцільно сіяти її на 8-10 днів пізніше, коли потеплішає (Хлібороб Укр., 3, 1969, 13).
3. у знач. прикм., розм. Те саме, що прини́жений 3.
Та й ще скажіть, за що хотять [пролетарі] Перетворити лад цілий? .. За те, що чесна праця в нім Придавлена, понижена (Фр., X, 1954, 35);
Нехай хтось не катує себе і не вважає пониженим (Л. Укр., V, 1956, 366).
◊ Пони́жені на́строї — невеселі, пригнічені настрої.
Сумне було життя Кости Хетагурова.. Іноді навіть прохоплювались у нього вірші з надто пониженими настроями (Тич., III, 1957, 412).
Словник української мови (СУМ-11)