понизов’я

ПОНИЗО́В’Я, я, с. Те саме, що пони́ззя.

І не їх [індусів] вина, що потом-кров’ю Знов залита рідна їх земля, Що палають села в понизов’ ю (Шпорта, Мужність, 1951, 63);

Літо дощове, залило понизов’я, на березі виступила вода (Горд., II, 1959, 195).