понурювати

ПОНУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.).

Обвів [Онищук] присутніх великими.. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (Гжицький, Опришки, 1962, 69);

— А що ж то за Маруся? — спитавсь Василь, та й очі понурив у землю, буцім йому і дарма (Кв.-Осн., II, 1956, 32);

Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П. Куліш, Вибр., 1969, 74);

Сергій закурив і їхав, понуривши голову, заглибившись у свої думи (Тют., Вир, 1964, 142).

Значення в інших словниках

1. понурювати — пону́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понурювати — -юю, -юєш, недок., понурити, -рю, -риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понурювати — (голову) похнюплювати, похнюпити, похнюплюватися, похнюпитися, посуплювати, посупити, схилювати, схилити, посхилювати, похилювати, похилити, див. опускати, потуплювати  Словник чужослів Павло Штепа
4. понурювати — ПОНУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНУ́РИТИ, рю, риш, док., що. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.). Обвів [Онищук] присутніх великими .. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (В. Гжицький); – А що ж то за Маруся?...  Словник української мови у 20 томах
5. понурювати — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.  Словник синонімів української мови