понюшка
ПОНЮ́ШКА, и, ж., розм.
1. Одноразове вдихання нюхального тютюну.
2. Одна пучка тютюну як одноразова доза для нюхання.
[Коваль:] Шкода, не туди вже й ноги стоять, танцюють мерщій до лави!.. Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, не то що на люльку (Кроп., V, 1959, 13);
Вийняв той козак ріжка, бере понюшку (Україна.., І, 1960, 106).
◊ Пропа́сти ні за поню́шку таба́ки (тютюну́) — пропасти даремно.
Аякже, аякже, таж обсмалили б, як кабана… пропала б душа християнська ні за понюшку табаки… (Коцюб., І, 1955, 378);
— Іншу думку маю: пропаде український народ ні за понюшку табаки, коли не буде сили великоруської за нами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51);
На одну́ поню́шку — дуже мало.
За солдатів ручався Хоменко, як за себе, що не підуть вони проти своїх. А самих козаків на всі села й по п’ятеро, як оце в них в економії, не хватить. «На одну понюшку!» сміявся Хоменко (Головко, II, 1957, 280).
Словник української мови (СУМ-11)